15 березня 2022 року уряд Російської Федерації оголосив про свої плани вийти з Ради Європи (РЄ) і разом з нею з Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ або «Суд»). Того ж дня Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила висновок про те, що Росію необхідно виключити з Ради Європи через її агресію в Україні.
Ставки виходу Росії надзвичайно високі — для минулих і теперішніх жертв, які втратили шлях до справедливості; за здатність Суду встановлювати очікування щодо поведінки Росії в галузі прав людини в країні та за кордоном; і для здатності Суду служити «совістю Європи», як задумували його засновники.
Що таке ЄСПЛ?
У 1950 році члени-засновники Ради Європи (РЄ) прийняли Європейську конвенцію з прав людини, яка виклала бачення Європи, в якій кожна держава захищала основні, спільні стандарти в галузі прав людини. Через дев’ять років члени Ради Європи створили Європейський суд з прав людини, щоб підтримувати це бачення.
Як міжнародний суд, ЄСПЛ розглядає справи проти держав-членів і виносить обов’язкові для виконання рішення, які вимагають від держав виплати репарацій жертвам і змінювати внутрішню політику, щоб вона відповідала Європейській конвенції з прав людини.
Сьогодні ЄСПЛ є одним із найактивніших міжнародних трибуналів у світі. Станом на кінець січня 2022 року Суд мав понад 70 000 заяв на розгляді та виніс понад 3 000 рішень.
Велика кількість справ ЄСПЛ формується із заяв, поданих окремими особами, організаціями громадянського суспільства чи компаніями. Суд також розглядає міждержавні заяви, які є скаргами, які подають країни-члени одна проти одної.
Росія та Європейський суд з прав людини
У Москви та ЄСПЛ від самого початку були непрості стосунки. Росія приєдналася до Ради Європи в 1996 році і визнала юрисдикцію ЄСПЛ, коли ратифікувала Європейську конвенцію з прав людини в 1998 році. Після приєднання до ЄСПЛ Росія неодноразово стверджувала, що Суд має антиросійський упередження, і використовувала багато петицій, поданих проти Російської Федерації, щоб підтвердити цей аргумент.
Справді, російські дипломати не помиляються, відзначаючи величезний обсяг заяв до ЄСПЛ проти країни. У 2021 році було 17 000 заяв проти Російської Федерації, що знаходяться на розгляді, що становить майже чверть усіх заяв, що розглядаються в Суді.
Такий обсяг справ значною мірою є результатом невиконання Росією рішень ЄСПЛ та невиконання необхідних змін до національного законодавства та політики. Не вживши тих заходів, які б краще захищали права людини, Росія створила конвеєр, який посилав повторні порушення безпосередньо до ЄСПЛ.
Звісно, Кремль не стояв склавши руки, поки ЄСПЛ виносив рішення за рішенням проти нього. На додаток до своєї кампанії проти ЄСПЛ, Кремль проводив важливі процеси реформ, які прискорили б процес судового розгляду; утримував внески перед Радою Європи, тим самим посилюючи вимоги ЄСПЛ; нападав на правозахисників, які регулярно звертались до суду; і підривав правову доктрину ЄСПЛ.
Ці напади вплинули на здатність Суду виносити рішення, надавати захист тим, хто зазнав порушень прав людини та захищати свою легітимність як захисника прав людини.
Що опинилось під загрозою?
ЄСПЛ, як і інші міжнародні суди, вже стикається з загрозами своєму авторитету та легітимності як з боку давніх критиків, так і (раніше) постійних прихильників. Приземлення в середині великої геополітичної кризи посилило загрози, з якими стикається ЄСПЛ, не лише з боку Росії, а й з боку зацікавлених сторін, які хочуть, щоб Суд сильніше давав відсіч своїм опонентам.
Перед обличчям виходу Росії Суд повинен вирішити, як збалансувати свою відповідальність за захист прав потерпілих зі своїми зобов’язаннями дотримуватись належного процесу та захищати свою власну легітимність як інституту, відданого захисту основних прав людини.. Вихід Росії з Ради Європи залишив жертвам наодну можливість менше для захисту своїх прав(хоча й недосконалий). Це не тільки впливає на жертви російської агресії в Україні, але й заважає російським жертвам державних репресій звертатися за справедливістю в ЄСПЛ.
Перед обличчям виходу Росії Суд повинен вирішити, як збалансувати свою відповідальність за захист прав потерпілих зі своїми зобов’язаннями дотримуватись належного процесу та захищати свою власну легітимність як інституту, відданого захисту основних прав людини.
Однак спроба утримати Росію в лоні Ради Європи після її вторгнення в Україну фундаментально порушила б цей дух і мету Ради Європи та Європейського суду з прав людини. Хоча роками ЄСПЛ вдавалося протистояти невиконанню Росією вимог, риторичним атакам та дедалі більше сенсаційним суперечкам, він не міг дозволити Росії продовжувати свій фарс бути демократичною державою, яка поважає права, водночас розв’язуючи такий рівень насильства в Україні.
Отже, що може зробити ЄСПЛ? Як суд, ЄСПЛ не може зупинити агресію Росії чи забезпечити безпосередній захист потерпілим ні в Україні, ні в інших місцях. Однак він може виносити рішення у поточних і незавершених справах. З цією метою 22 березня 2022 року пленарне засідання Європейського суду з прав людини ухвалило резолюцію, яка підтвердила юрисдикцію Суду щодо будь-яких заяв проти Російської Федерації, якщо вони подані до офіційної дати виходу Росії 16 вересня 2022 року та відновила розгляд у Суді поточних та незавершених справ проти Росії.
Росія, звичайно, навряд чи виконає будь-яке з рішень Суду в найближчі місяці. Однак, вирішуючи справи, що стосуються поведінки Росії, Суд принаймні може визнати заподіяну шкоду та підтримати своє зобов’язання застосовувати Європейську конвенцію з прав людини навіть за найскладніших обставин. Це не лише надасть голос жертвам, але й підтвердить позицію ЄСПЛ як «совість Європи». Очевидно, що така совість вкрай потрібна.